«Збігає час, як молоко на плитці...»

 Три осколки з поеми-кліпа «Майдани і магнати»

                                     ЗИМА 2014-го

                                   (після 18-го лютого)

Цієї зими, наче сон у сні,

у Києві, в Києві – чорний сніг.

А коли на чорне перший упав,

додалось червоне – росло й росло

це червоно-чорне, як стяг УПА,

аж до Інститутської спільне тло.

І сказав поранений сивий пан:

«З того, що у людства ще не було,

ми дали Козацтво, УПА, Майдан –

людству з Україною повезло...»

...І не сон у сні, а збивало з ніг

кулями на київський чорний сніг.               

ОБІДНІЙ ДІАЛОГ З «БЕРКУТОМ»

Вказав кийком на Майдан,

немов Богдан зі століть,

тоді спитав капітан:

– За скільки тут хто стоїть?

– У тебе малий кийок, –

дивись, – а за нами – Кий.

Ти, кеп,  ходячий пайок

чи хто? Чи ніхто такий...

За вами лише Кабмін,

за нас – Український дім,

Хреститель і хрест над ним,

і строгий Оранти німб.

Хай памперс тобі не жме!..

А Київ за нас стоїть,

бач, майже 20 століть:

в’їжджаєш, чия візьме?!

Стоїш ти за срібняки

(в шоломі не чуть прокльонів?).

Заздри: стою-таки

за... 45 мільйонів.