«П’ять життiв, прозоскайп», роман

  ХІV
Нізащо й ніколи. Ці слова стукалися у скроні й у стиснуті зуби Данила, захованого за нічого не відаючами хлопцями на терасі другого поверху ресторанчика без назви, але з більярдною, окремими кабінами. Тераса користувалася неабиякою славою серед шпани: на ній пили, що хто приніс. А платили за сервіс і за домовлювані мінетні розваги. Хлопцям вони були ні до чого. Данилові теж – він зібрав свою команду для остаточного рішення про суму затрат на купівлю машини. Спершу – якої машини, потім – в якій валюті оплачуваної, а з тим –  на кого оформлюваній? Кількість і якість перекинутих в Космос звукозаписів була високою. А буде ще вищою, якщо команда проскородить решту Європи. 
Про Землю ті, хто хлопців сюди послав, дещо знали. Але знали застаріло: остання експедиція карликової планети тут була ще в часи розквіту Римської імперії. Не другої, а першої, – Данило лютився з невігластва тих, хто має його за живу приставку до місцевих інформаційних полів. Немає таких полів. Є ци-ві-лі-за-ція. Про ноосферу чув, але з нею не спілкувався…
Стривайте: якщо ваш брат сюди прилітає… Чи чортизна-як телепортується, то де цьому підтвердження? Богумил за вчорашньою кавою хотів одразу сказати: «Ось. Я підтвердження»,  –  але спрацювали натиснуті явно не тут гальма. І замість того він промовив ним самим ще не чуте: «По-перше, вам не стільки років, скільки ви собі приписуєте. Ви – результат щеплення. Різними експедиціями в різних географічних закутках… різних людинопроектів». – «Пробачте, але це ахінея. Ну, по-вашому, брехня. Людство має одну спільну матір, практично один генофонд». –  «Пересортоване людство. З урахуванням можливих еволюційних ускладнень. Ви досі вважаєте, що матричні  всі характеристики були і залишаються незмінними. А я, –  тут Богумил спробував протестно замовкнути, але продовжив,  – гадаєш, хто? Андроїд? Ні – клонований ти. Згідно найсвіжіших антропометричних, біологічних і психо-духовних наробок».  –  «Наробок? Чиїх?»  –  «Моїх, хопців, тих, що нас відслідковують. Кожен з тобою контакт – купа роботи. Там – тут ми спілкуємося». – «Я можу перестати». – «Пізно. Експеримент практично завершено. Залишилося  зняти з нього навар. Цей термін я перейняв від хлопців. А вони, по-моєму, від тебе». 
Данило вдав, що почуте його не образило. Навар… А чому б і ні. Якщо їх сюди прислали, то їх звідси заберуть. Разом з роялем. Шикарна штука. Навіть для… невтаємничених. Але про це потім… Їх звідси заберуть… А все, що перекочувало в підвал, то моє. Ще не завадила б… Будемо думати.
З огляду на запобіжно розумну економію сум, витрачуваних на легалізацію пришельців, почнемо з машини. Хлопці у цьому питанні аси. Будуть доглядати, водити. Права – то парафія Степана. За помірну плату…