Оповідання

    – Класно! – вигукнув Мальчик і почав здирати з Євочки трусики.

– Т-ти крутой Мальчик! – видиралась вона.

Дєвочці було недобре, різало в животі і хотілося в туалет.

– Я зделаю тєб'я богатой і щаслівой, – сопів Мальчик, плутаючись у її гапликах і бретельках.

З його сорочки повідлітали ґудзики, краватка заплуталась в ліфчику Дєвочки, а візитки порозсипалися по всьому ліжку.

– Безстижий Мальчик, – опиралася Дєвочка.
І несподівано для себе вони заснули.

Серед ночі Мальчика знудило, він навпомацки добрався до туалету, обняв унітаза й довго блював, а потім вмивався і прав забльовану краватку.

Вдосвіта Мальчик облапав Дєвочку, але відчув, що в нього там нічого не ворушиться, поцілував її оголену шию І навшпиньки рушив до дверей.

– Па-па... – сонно прошепотіла вона.

Він щось нерозбірливо буркнув і захряснув за собою двері.

Коло таксофона Мальчик довго рився в кишенях, шукаю­чи телефонну картку, і хвилин десять видзвонював брата.

    – Бодя! – гукнув у трубку. – Позич сто баксів. Вчора раскрутіл Дєвочку з фірми «Гренуй». Зароблю  – віддам.

– Ти де? – запитало на тому кінці дроту.

– На «Чернігівській».
У трубці мовчало.

– За годину під Золотими воротами.

    – Оккєй! – почепив трубку Мальчик і спустився в метро.
    У вагоні були вільні місця. Від шуму електропоїзда заклало вуха. Мальчик боявся проспати свою станцію і щипав ногу. Навпроти дрімав чоловік в окулярах, протяг качав на підлозі шкірки арахісу.

За годину він узяв братові гроші й посунувся на роботу.

З телефону Дєвочки довго відповідав автомат, а потім почувся її голос.

– Альо! – зрадів Мальчик. – Как дєла?

    – Оккєй, – відповіла Дєвочка.

– Пересєчьомся? – запропонував Мальчик. – Как у тєб'я  нащот врємєні?

Дєвочка муркала в трубку і збиралася з думками. Після ночі у неї була уповільнена реакція.

   – В п'ять с прайсамі в офісє, – муркнула Дєвочка і назвала адресу.

   – Оккєй, – посміхнувся Мальчик і поклав трубку.

За п'ять до п'ятої він стояв коло чорних броньованих дверей і тиснув дзвоника. Двері відчинив чоловік у сірому костюмі, з-під поли якого настовбурчилась кобура.

• Я к Альонє Харахандюк, – сказав охоронцю.

    Чоловік набрав номера й повідомив у трубку про Мальчика. Його провели в офіс, де за комп'ютером сидів голомо­зий чоловік, а другий розмовляв по телефону.

– То є так, – сказав чоловік у трубку. – Маємо шістдесять роликів у прайм-тайм. Так, на другому каналі... Наразі перепрошую. Хай.

Мальчик заслухався і не помітив, як біля нього з'явилася Дєвочка.

– Говорі по-українскі, – тихо сказала. – Шеф не любіт... – і голосно запитала:

    – Чай чи каву?

    – Каву, – відповів Мальчик і злякано озирнувся.