«Секс у будинку бiля колiї», рассказ

18

Подруга ще щось хотіла говорити зі мною по телефону, але з мого тону зрозуміла, що якщо я і не знаю, то принаймні здогадуюсь про її стосунки з моїм чоловіком. А благовірний уже й не приховував, що не любить мене і що майбутнє дитятко йому зовсім не потрібне.

Я не дуже розчаровувалась у цьому, бо свого часу не зачаровувалась своїм чоловіком. Якби все було по-іншому, то, мабуть, моє життя перетворилось би на пекло.

Еротичні фантазії розпалювали мене, й уже стало звичним, що я уявно займалася сексом з двома чоловіками – з тим, який жив у будинку біля колії, і з тим молоденьким, який щиро здивувався моїй особливій вагітності.

Дійства, які приносили мені велику насолоду, могли тривати годинами, тим більше, що чоловіка не було вдома. Починалися вони зазвичай у ліжку, продовжувалися під душем, а потім я ходила по кімнатах і не помічала, що еротичні фантазії й тут переслідують мене.

19

Син зателефонував зранку і, мені здалося, сказав спокійно і байдуже: “Мама померла”.

У саду на землю гепнуло яблуко, нагадавши про існування закону земного тяжіння.

В труні лежала чужа мені людина. Мені здалося, що дружина навіть помолодшала з того часу, як ми не бачились. Я не міг нічого з собою вдіяти, але навіть почуття жалю не народилося десь усередині.

Мені хотілося, щоби зараз хтось мене покарав, адже я заслуговував на це. Проте я чомусь подумав, що це мав би бути будь-хто, тільки не Бог. Покарання від Бога мало бути особливим. Якщо й не зрозумілим, то таким, що стосувалося би, власне, мене й було саме карою за гріхи.

Я наривався поглядом на сина, провокуючи його, але він уперто вдавав, що не бачить мене, взагалі не помічає на цьому світі. І це було ще гірше, ніж він би прямо сказав мені, що це я винен у смерті його матері.

20

Мені було шкода цього хлопчину, і я жаліла його, як матір. Він ніжно входив у мене, щораз ніби вперше відправляючись у незвідану путь.

Мій животик ріс уже, здавалося, не по днях, а по годинах. Мій хлопець притулявся вухом і слухав, намагаючись почути, що там коїться всередині. Він щось розповідав, фантазував, а я його не слухала, куйовдила йому волосся. Мені здавалося, що я вже в раю, бо так добре мені ще в житті ніколи не було.

Чоловік з будинку біля колії став ніби позаду мене, аби не заважати мені жити так, як я хотіла. Я йому була за це дуже вдячна. Звісно, це був фантастичний віртуальний світ, але мені здавалося, що і в реальному житті все було би так само.

Коли в мого хлопця померла мама, я сприйняла все, ніби це наша спільна біда. Здавалося, його покійну маму я любила навіть більше, ніж свою – живу.

21

Коли син сказав, що в нього народилася донечка, я навіть не здивувався. Я би, мабуть, здивувався, якби він сказав, що я маю внучку. І справді, як можна дідові мати внучку, якщо син не одружувався? А так з донькою сина все нормально, навіть якщо він не одружений. Ми якось спокійніше сприймаємо те, що не стосується нас безпосередньо.

Я вже добре вивчив сина і знав, що коли його про щось розпитувати, він ні за що не розкаже, а коли змовчати, то дізнаєшся стільки подробиць, скільки й не хотів. Так і сталося. За декілька днів син мені розповів, що зустрічається з жінкою, в якої народилася донечка, але не від нього. Ця жінка заміжня, але, мабуть, розлучатиметься. Вони ще про це не говорили, але він має намір удочерити дівчинку. Вони хочуть назвати її іменем покійної мами.

Я давно вже не думав про неземну жінку з космічним запахом, розкішними грудьми і стрункими ногами, а тут згадав про неї. Мені захотілося з нею зустрітися.