«Секс у будинку бiля колiї», рассказ

26

Цей чоловік, який жив у будинку біля колії, викликав у мене збентеження. Він був звичайним, і за інших обставин я би не звернула на нього жодної уваги. Це не був мій тип чоловіка, на якого я би могла кинути оком. До того ж він був старий. Звісно, не дряхлий дідок, але принаймні вдвічі старший за мене. З такими мені ще жодного разу не доводилося кохатись.

Якщо сказати, що я була розчарована, – значить, нічого не сказати. В одну мить я збайдужіла до нього, і моя байдужість – я відчувала це – автоматично переходила на мого хлопця, якого я ніяк не наважувалася назвати своїм чоловіком, бо він формально ним ще не був.

Я намагалася тримати себе в руках, але відчувала, як усередині мене зароджується злість. Це ж треба бути такою дурепою, щоби покохати того, хто не вартував твоєї уваги. Це, мабуть, було якесь неземне кохання, бо в житті годі було таке уявити. Найбільше я боялася, щоби про це не дізналася моя колишня подруга, яка стала коханкою мого чоловіка.

27

Найбільше мене дивувало те, як ця жінка і мій син не помічають очевидних речей. Мені стало зле, коли я побачив дівчинку, яка за іронією долі  мала стати моєю внучкою. Вона до болю була подібна на мене. Здається, я густо почервонів, ніби здійснив бозна- який гріх і був батьком цієї дівчинки-внучки.

Звісно, цього не могло бути, бо цього й не було, адже я не мав жодних зв’язків з цією жінкою, не те що інтимних. Це був злий жарт природи, аби донька жінки, яка ще донедавна була моїм ідеалом, стала моєю копією. Я тільки дивувався, чому саме зі мною вирішили провести цей жорстокий експеримент. Поки я думав про це, син несподівано сказав:

– О, тату, дивись, ти справжній дідусь. Наша донька, мов дві краплі води, схожа на тебе.

Сказано це було жартома, але я помітив, що жінці не сподобалось, як мій син назвав її доньку своєю. Можливо, мені це лише здалось, але неприємний осад залишився.

28

Звичайно, це мені не подобалось. За інших обставин я повз вуха пропускала оте “наша донечка” з вуст мого хлопця, якого так ще й не наважилася назвати своїм чоловіком. Але коли він нині ляпнув, що моя крихітка подібна на цього вайлуватого чоловіка (я його так назвала? справді?), то тут уже було не до жартів. Я ж прекрасно знала, що моя донечка подібна на мого вже тепер колишнього чоловіка, хоча ми з ним ще офіційно не розлучились, але це було лише питанням часу.

Всю ніч, звісно, я не могла заснути від гуркотіння поїздів. Здавалося, що будинок ось-ось завалиться. А ще немилосердно під боком хропів мій хлопець, якому я відмовила у сексуальних домаганнях. На диво, донечка спала міцно.

Я відчувала, що за стінкою не спить цей вайлуватий чоловік. Мені раптом захотілося скинути із себе все і завалитися до нього в ліжко. Але це вже було занадто зухвало, і я ледве стрималась, аби цього не зробити.