«Секс у будинку бiля колiї», рассказ

Анатолий Власюк

22

 

Коли мій хлопець сказав, що хоче познайомити мене зі своїм татом, я не пручалася. Звісно, мені було трошки соромно, бо відчувала за собою вину. Я розуміла, що відрізняюсь від свого уже колишнього чоловіка, бо для нього секс був спортом, а для мене це виявилося коханням. А вина полягала в тому, що я зробила рішучий крок і настояла на розлученні. Чоловік, уже колишній, особливо не заперечував.

Мій теперішній чоловік, хоча ми й не одружилися, сказав, аби я залишила колишньому все, навіть відмовилася від аліментів, тим більше що сподівання на них були марні, бо той ніде не працював, і не було такого дня, аби не пив. Я справді хотіла з нуля розпочати нове життя, а тому для мене не стало особливою проблемою позбутися спільно нажитого майна.

Коли мій коханий сказав, що хоче познайомити мене зі своїм татом, відразу в моїй легковажній голівці виникла фантастична думка, що його тато – це і є той чоловік з будинку біля колії. Я всміхнулася, бо розуміла, що цього просто не може бути, а мій благовірний, звісно, розтлумачив це по-своєму.

 

23

 

Коли син зателефонував і сказав, що завтра приїде з коханою і донечкою, я запанікував. Це була незвична паніка, якась внутрішня, природу якої я не міг зрозуміти.

Здавалось, я вже довгий час готувався до їхнього приїзду, знав, чим маю їх пригостити, а напередодні зробив генеральне прибирання у будинку, ніби відчував, що незабаром вони приїдуть.

А внутрішня паніка стосувалася, звісно, обраниці мого сина. Перша думка була фантастичною. Мені здалося, що його кохана і є тією незнайомкою, неземною жінкою з космічним запахом, розкішними грудьми  і стрункими ногами. Мені самому стало смішно від свого припущення, але приступ легкої паніки не спадав.

Я спробував сісти за стіл й щось писати, але це виявилося неможливим. Уночі я також не міг заснути. Згадалося моє перше кохання і тодішній стан душі. Все було дуже схожим на сьогодення.

Уже на світанку я відчув космічний запах неземної жінки, побачив ніби наяву її розкішні груди і стрункі ноги. Я був упевнений, що вона поруч – сидить на ліжку, але коли розплющив очі, нікого не було.

 

24

 

Це був той будинок біля колії. Я одразу впізнала його. Ні, не так. Я інтуїтивно відчула, що це був саме той будинок біля колії, який я стільки разів поривалася знайти, але завжди обставини брали гору.

Тепер я розуміла, що від долі не втечеш. Моє серце затріпотіло, мов у пташини, яку загнали в клітку. Потім мені здалося, що воно взагалі зупинилося.

Мій хлопець, якого я би мала називати моїм чоловіком, але ще не могла цього зробити, помітив, в якому стані я знаходжусь. Він подумав, що мені погано. Я намагалася вдавати, що зі мною нічого не відбувається, але це в мене виходило досить погано. Я то червоніла, то блідла, і ніяк не могла взяти себе в руки.

Але все минуло в одну мить, коли на порозі з’явився той, про кого я мріяла в своїх еротичних фантазіях. Дивний спокій огорнув мої тіло й душу. Це не була байдужість, а якийсь інший стан, визначення якому я не могла дати.

 

25

 

Я відразу зрозумів, що це вона – неземна жінка з космічним запахом, розкішними грудьми і стрункими ногами. Ні, тепер вона була іншою, цілком земною, але з тисяч облич я би впізнав саме її.

Вона підстриглась, пофарбувала волосся, космічний запах був замінений густим ароматом парфумів, на груди я не смів дивитись, а стрункість ніг сховали брюки. Я розумів, що це жінка моєї мрії, яку я тоді бачив, але приземлення з небес було таким різким, що із подвоєною енергією закалатало моє серце.

Я би не сказав, що це було розчарування, адже розумів, що стан закоханості здатний із простої жінки зробити богиню. Тепер мені належало подолати зворотній шлях – від богині до простої жінки, яка нічим не відрізняється від тисяч інших. Я розумів, наразі на інтуїтивному рівні, що це може бути болючий шлях, саме шлях розчарувань, і ще не був готовий, аби розпочати його.

До тями мене привів син. Він щось говорив, але його слів я не чув, знайомив зі своєю дівчиною чи дружиною, я не розібрав, казав, що це його донечка, тобто моя внучка.

Страницы

Выпуск №4 2015 (6)