«Німб», уривок з роману

- А якби я зараз теж почав до тебе залицятися, то що? – змусив себе всміхнутися Петро Васильович. – Ти знову б подумала про мене погано? І знов би сказала своїм співробітникам?

Галя робила відчайдушні спроби то мотати головою, то кивати. А Петро Васильович раптом встав і підійшов ближче. Відчувши свою владу над нею, він зненацька почув і інтерес до того, щоб “відімстити” їй за ті кепкування, про які вона призналася. Він підійшов до неї дуже близько і торкнувся пальцями її щоки, зробив те, про що колись так мріяв. Провів долонею по її волоссю. Далі нахилився і торкнувся устами її чола. Він не наважився торкнутися уст, хоча спочатку хотів цього. Надто Галя була перелякана. Але він і без того встиг збудитися на тому сексуальному голоді і раптовому такому духмяному запаху її волосся. Тому він не зразу пішов, а ще раз провів долонею по Галиному волоссю і щоці.

Яка ж вона була колись бажана і яка не доступна, і яка тепер доступна і разом з тим знову неторкана. Ох, вже ж той німб! Не рушиш з ним нікуди. Хоча ось завдяки йому сидить тут Галя цілком покірна і дозволяє себе цілувати. Чи, може, якби він тоді теж спробував, а не боявся дістати ляпаса, то теж би все було так само? Якби він був тоді сильніший, вівся “як мужчина”, як вчив Микола, то все було б у її ставленні інакше? І взагалі, цікаво, а що коли б він таки спробував мати з нею секс, чи пропав би той німб? Може не було б того всього? Щоправда, тепер він дружини власне не має. Так що то не було б зрадою. А що тут в такому випадку взагалі зрада?

Але ту думку він думав уже, коли вертався назад у крісло. Галя все не могла оговтатися і мовчала. А Петро Васильович, всівшись назад, знову спитав:

- Ну, то що ж тобі було таке в мені неприємне тоді? Мій вік? Мій животик? Лисина? Що саме? Я тобі був бридкий? Не бійся, кажи...

Галя знову наче не знала, що робити з головою, все там перевернулося і та голова теж сіпалася то туди, то сюди. Це випробування, чи навпаки? А Петрові Васильовичу вже знову робилося не по собі, бо знущатися він не мав звички, та й до Галі таки мав потяг, який би він не був зараз:

- Та добре, Галю, я все розумію. От тільки не второпаю одну собі зараз річ. Скажи, може ти мені допоможеш. Я вже кілька разів думав на ту тему, ти знову мене змусила. Чому секс вважається гріхом? Господь же дав його нам? Так? То чому то гріх?

- Я не знаю – врешті щось сказала Галя. – Священик каже, що то не такий гріх, якщо задля дітей...

- Священик... Знаєш, я тут деколи тепер в Інтернеті колупаюся, то різні питання там дурнуваті задаю. Про свободу, про гріх, про любов... Там таке часами можна знайти! І так цікаво. Ніколи не думав, що про то все стільки понаписувано. А я знов ніби все спочатку. І я собі подумав, що зовсім то не гріх той секс. Він тільки тоді гріх, коли стає основою заздрощів і ревнощів. Коли його продають, коли змушують до нього. А так... Якщо люблять люди, то чому б ні? Ти ж не збиралася від сексу відмовлятися? Збиралася заміж, родити дітей, так?

- Так, але...

- Але що?

- Я тепер вирішила не виходити заміж.

- Чому?

- Я вирішила в монастир піти.

- В монастир?! Ти?! Та навіщо? – витріщився святий.

- Вірніше... я хотіла спочатку попроситися вам служити.

- О господи! Мені служити? Жартуєш?

- Ні... я тому і прийшла пробачення просити і його у вас заслужити. – Галя нарешті знайшла знову ту ноту, за якою прийшла і з якої її несподівано збив Петрова Васильович.

- Та не треба в мене ніякого пробачення просити! Нічого ти мені не винна!

- Та то не тільки, – не збивалася Галя. – Я таке рішення прийняла і прийшла просити, щоб ви мене... благословили...

- Ну... то таки... жах якийсь... – мало не хапав ротом повітря Петро Васильович. -- Та не можу я тебе благословити!

- Чому?