«Смарагдовий ґудзик або пригоди зненацька», повість

Саме в той момент вони, мабуть, і подружилися — чи тому, що Сашко дав Артемкові надію спілкуватися з лопами, а чи тому, що Артем побачив справжню доброту у бажанні Сашка подарувати свою цінну річ? А, можливо, просто тому, що Сашко — єдина істота, з якою Артем міг говорити про свої пригоди у чарівному світі? Хтозна. Можливо, все одразу.

Возик хлопці віднесли. Ще й сподівалися побачити на власні очі, як він зникне. Він не зник, але наступного дня його вже там не було.

— Ясна річ! — намагався знайти пояснення Артем. — Вони ж не мають постійно із собою чарівного пилку — от і не могли зневидніти його. Поготів що і виявляти себе вони не мають права. А якби забрали возик одразу, то видали б свою присутність.

— Точно, — погодився Сашко.

Наступного дня хлопці змайстрували маленьку лавку (саме таку, на якій істоті трохи більшій за мізинець було би зручно відпочивати) і поставили під парканом спортивного майданчика, де живе Топі Лоп. На лавку хлопці поклали маленьку записку та шматочок свіжого земного зефіру.

— А ти певен, що Топі Лоп вміє читати людською? — поцікавився Сашко.

— Ні, не певен, але сподіваюся. Та зефір він точно вподобає.

До вечора все це пропало. Хлопці тішилися й уявляли, як лоп їсть зефір із трав’яним чаєм та читає їхнє послання, розтягнувши величезний аркуш, мов шпалеру.

— І що вони там постійно шепочуться? — не могли второпати Дмитрик з Михасиком. — Після того, як Сашко у яму провалився, просто найкращі друзі стали. 

— Я думаю, Сашка забрали та підмінили іншопланетяни. Не могла людина сама так змінитися! Таке буває, я у фільмі бачив, — пояснював Дмитрик.

— Та ні, дурниці. Артем просто щось про нього знає. Щось таке, що іншим не треба знати, — припустив Михайлик. — От він Сашка тим і шантажує, каже: «Як не будеш нормальною людиною, всім повідомлю про сам знаєш що!». Я теж у фільмі бачив.

Сашко направду дуже змінився; наче іншою людиною став після перебування у чарівному лісі. Тільки зрідка вилазила його свинська поведінка. Здебільшого ж він був стриманий та навіть ввічливий. А головне — дуже добре на рослинах почав знатися, мовби розуміти їх умів. Книжки про рослини взявся читати, і завжди суворо стежив, щоби ніхто сміття не викидав абиде.

Артему подобався новий Сашко. Утім, спостерігаючи за ним, хлопець зрозумів, що насправді Сашко не стільки змінився, скільки просто відкрився. Наважився відкритися. Він у душі був доброю людиною. Навіть дуже доброю, але раніше показувати це не хотів аж ніяк, бо якщо виглядатимеш добрим, ласкавим — усі бачитимуть у тобі слабака. Так він собі міркував. І щодуху намагався виглядати сильнішим і грубішим. А про рослини там всілякі він і не знав, і не хотів знати. Аж тут йому очі відкрилися, нові знання і розуміння прийшли! Він дізнався, що кожен маленький паросток — то велике диво. Він сам побував насіниною. Ох, і не проста то робота! А потім висаджував насіння в землю, коли допомагав Лоті Лопу, спостерігав, як воно проростає, росте і тягнеться до неба. От де справжня сила! У маленькому паростку, ніжному, але цілеспрямованому, точніше сонцеспрямованому. У манюсінькому лопові, який здатен посадити та викохати величезний сад. І в кожній людині є своя особлива сила!

Артем і Сашко кожного дня зустрічалися або хоча б зідзвонювалися телефоном. Постійно згадували свою подорож у чарівний ліс. Хлопці тільки між собою могли про це говорити, і це дуже зміцнювало їхню дружбу. Спогади віддалялися у часі, ставали схожими на сон і, напевно, потроху забулися б як сон, якби Артем і Сашко не спілкувалися про них час від часу, не розповідали якихось іще недоговорених деталей.

Хлопці частенько сміялися, пригадуючи Сашка, сплетеного чарівною рослиною, із теплом говорили про лопів, бігали, махаючи руками як пугачі, дивилися на небо та вгадували, на що схожі хмари.

Артем розказував другові про хмаркове місто, і той шкодував, що сам там не був.

— Може, ще побуваєш, — заспокоював друга хлопець.

А Сашко розповідав про гостювання у пані Гниль, про Лоті Лопа та його сад. Артем сумно всміхався і зітхав, адже так хотілося побачити, що там повиростало з насінин.