«Тут ні час ні Ріка не тече…»

ЦІНА

ця осінь нині варта всіх колись

злітань фіранок кульок повітряних 

німих калюж задивлених у вись

зірок стрімких відпущених на ранок

миттєвих завмирань пташиних скарг

пошерхлих слів надкушеного кпину

вже вітер на прозорих прапорах

своїх надій накреслив щиру ціну

 

ця осінь нині варта далебі

двох сонячних прогалин в зниклім небі

двох посмішок в зажуреній юрбі

і двох квитків щасливих при потребі

над золотим просипаним плащем –

надпитого знання тепла і плину –

всі дарування й виклики а ще

вся парність називань за всяку ціну

 

 

БЕРЕГ

море затока мис

дюжину шкаралупок

смолених темнотою  

вечір гойдає ледь

 

місячна плеще сіль 

берег лице мовчання

лагідно розтинає

часу спинний плавник

 

скажеш два слова вже

третє – говорить море

втілене поглинання

– хто йому мовить зась

 

зірка або маяк

зводить для ока відстань

а для душі – помилку

море затоку мис

 

ВСЕ СКІНЧЕНО

 

все скінчено невинних не було

холоне поруч місце порожнечі

душа неначе в скинії чернечій

крізь тіло в землю стукає чолом

а зовні тиша вишколена й зла

ні прощення ні скарги не вернути

лишилось ще отямившись на злам

для вигляду з полегшенням зітхнути