«Тут ні час ні Ріка не тече…»

скла наших спогадів коротких

немов осмикнуті спіднички

твоїх цнотливих подружок

Авроро

ДЕКІЛЬКА ДНІВ

Боже – ти дав нам дожити до серпня

і навіть в серпні днів декілька дав нам

щоб дощова пронизавши до серця

крапля холодна вколола у давнє

Боже за що така ласка – спіткати

човники жовті на дзеркалі ставу

осінню гнані у безвість відплати

що не настала іще не настала