«Тут ні час ні Ріка не тече…»

МОРЯЧКА

ти проводиш неспішний вітрильник до Смирни

й зігріватимеш довго у мушлі вушній

тихе дзенькання ринди в рипінні сумирнім

щогл і хвилі неспинне згортання в сувій –

ти чекатимеш довго з егейських просторів

не тютюн контрабандний чи прянощів пак

не турецьких прикрас не солоних історій

не фіналу ходінь на безсонний маяк –

ти чекатимеш довго – встромивши чекання

ніби ніж поміж рухів повільних і слів

щоб далекому серцю твоєму – вертання

і в чіпкім забутті виринало зі снів

*  *  *

осіннього ранку

прокинувшись

із відлітаючим

горобцем сну

руку просовуючи

у холодний рукав

сплячої ще сорочки

вмить усвідомлюєш

що крізь отой рукав

тебе таки втягнуто

в історію

чай з бутербродом

гріш на дорогу

осінь зима весна

літо і знову стислий

звіт перелітних птахів

на самоті приймає

металургійний горобчик

з іржею на крильцях –

вічний козирний туз

у нетривкім рукаві