«Тут ні час ні Ріка не тече…»

ПЛАСТИЛІН 1953 РОКУ

собака під грушкою кіт у вікні

ледь чутно за бабцею ходять пісні

поділений кольором на сім частин

м’якішає сонцем твердий пластилін

круглішають форми і мнуться кути

і світ себе ліпить з шматків простоти

і носиться птаство в теплі називнім

як дивно і довго це сниться мені

*  *  *

день крихкий мов архівний аркушик паперу

на якому нам сонце розгладжує цедру

небо світить з площѝни ріки і латаття

крізь прозорий рукав твого літнього плаття

блідо-жовтий аркушик як шкіра без сонця

тимчасовість кумира і міра безсоння

мітять обручі в нім денця склянок з-під чаю –

нам подібних відзнак вочевидь вистачає

ми лишаємо осуд і опусів осип

але цього не досить не досить не досить