«Убити Антиципатора» (уривки з роману)

         Але Антиципатор був не просто дурень, а дурень із користю для себе, − китайський оборотний дурень: піки у нього завжди були козирі. Трефи можна було бити тільки трефами. Десятка у цій грі завжди була старша за короля.

         Антиципатор розумів, як це важко − бути дурнем, хоча кожен, на його думку, мав на це право.

         Він спокійно приймав як факт те, що його тримають за дурня...

         Крім того, Антиципатор вважав, що бути дурнем не соромно, а навпаки, − вигідно. Так легше дістатися позитивного результату.

         Еге ж.... А як важко дурнем не бути, а прикидатися, але робити це так, щоб інші повірили?

         Він грав дурня із задоволенням: щоб обдурити, треба бути щирим.

         Адже люди люблять робити послуги немічним і майже недоумкуватим провінціалам.

Тому він часто зображував провінціала.

         А власне, кого ще?

         Та чи й зображував...

         Антиципатор зі злістю згадав матусиних і мажорних синків із «добрим життєвим стартом».

         Це був його улюблений стан, коли він згадував цих невдах: стан злоби і заздрості.

Але він любив цей стан. Для нього він був продуктивним, бо спіткав на дії.

         Злість і заздрість як мотив до дії.

         Антиципатор завжди шкодував, що у нього не було такого гарного старту, і зневажливо відгукувався про людей, які не змогли цим стартом скористатися.

         «Як можна мати все і бути таким незграбним і тупим, везунчику?» − думав він про таких, бо вважав життя вимогливою тільки до себе.

         Отже, машкара... Завжди і скрізь... Завжди і в усьому... Тотально... Майже психопат. Чому майже?

         Антиципатор зіщулився.

         Він знав, що так думати не можна, адже кожна така його думка − це зброя проти нього самого.

         Він вважав себе моральним.

         Мораль його полягала в тому, що в короткі періоди вірності одній жінці, Антиципатор намагався не дивитися на привабливі дупки інших.

         Тотальний еротизм, причому грубий і мимовільний, був його світоглядом.

         Взагалі − фізичну зраду він не вважав неморальною, а про моральну сторону справи не мав поняття.

         Антиципатор боявся і не любив тих, хто у нього нічого не просив і нічим не був йому винен.

         Люди принципові, знайомі з кодексом честі, викликали в нього роздратування. Телефони таких він не зберігав, мотивуючи це тим, що з ними все одно жодної справи не вирішиш.

         Антиципатор судив не людину, а її наміри бути принциповою і порядною.

         Він знав, що порядні люди гидували ним.