«Феноменальність есеїстики Євгена Маланюка: сім ознак»

…Коли приходиться стояти у нас, в Кропивницькому «на валах», перед довгою панеллю з портретами загиблим на Донбасі воїнам, і, тамуючи спазми в горлі, розглядати більше сотні портретів молодих і красивих людей нашого степового краю, котрі вже ніколи не повернуться до своїх рідних, то серед багатьох думок, що охоплюють тебе у ці хвилини, чомусь завжди з’являються слова із Шевченкової «Катерини»: « Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями…»  Довгий час цей знаменитий вислів сприймався у суто побутовому, прямому плані. Тепер же розумієш, що він з часом набув підтекстового, більш узагальнено-істинного смислу через те, що був  породжений інтуїцією генія. А «геній – явище ірраціональне…» – пригадується Маланюкова сентенція.

6. НОВАЦІЙСТЬ ТЕОРЕТИКО-ЛІТЕРАТУРНОЇ КОНСТРУКЦІЇ

         Літературознавча есеїстика такої змістової глибини і тематичної просторовості не могла не мати своєї теоретико-літературної конструкції, того каркасу, на якому вона тримається як цілісність.

         Пізнання цієї конструкції, її системне осмислення є одним із майбутніх завдань нашого літературознавства. Причому це завдання не із простих, бо для його вирішення треба відмовитися від багатьох парадигм, що склалися у нашій теоретико-літературній науці, від тих «наїжджених колій», якими зазвичай рухаємося, прагнути виявити у літературному явищі якісь узагальнюючі моменти.

         Якщо ж конкретніше говорити про особливість Маланюкової теоретико-літературної конструкції, то вона породжена головною, визначальною ознакою його мислення – здатністю глибинного проникнення в суть речей і явищ. Це і визначило головну проблему, до розгляду якої він неодноразово повертався у статтях «Думки про мистецтво» (1923), «Творчість і національність» (1935), «Поезія і вірші» (1936), «Лист до молодих» (1966) та в багатьох інших статтях.  Йдеться про постійне намагання висловити своє розуміння художності – найпосутнішої для літератури якості. Саме з цією метою він постійно вдавався до дихотомії митець / не-митець, творчість / не-творчість, поезія / вірші.

         Осягнення цієї проблеми прямо було пов’язане з категоріями «геніальність» і «талановитість», яким Маланюк приділяв особливу увагу. Таким чином в його теоретико-літературну конструкцію вводився елемент. що стосується психології творчості.

         Є. Маланюк чи не першим підняв проблему художньої енергії і чимало зробив для пояснення її джерел: «Поезія – це вірш, наладований енергією, подібною до електричності. Коли цієї наладованості немає, тоді вірш, хоч як технічно досконалий, зі всіма римами й алітераціями, залишається лише віршем» (Маланюк Євген. Книга спостережень. – Т. 1. – С. 147).

Розвиток дослідницьких принципів рецептивної поетики, котра шукає способів об’єктивного моделювання впливу художнього тексту на реципієнта, виявляючи таким чином джерела художньої енергетичності твору, лише підтверджує безпомильну точність виходу Маланюком на категорію «художня енергія».

         Окрема важлива категорія, яка постійно приваблювала Маланюка, стосується «музичності» як естетичної ознаки літературного твору. Йдеться не лише про «тичинівське» розуміння музичності (хоч на неї, як знаємо, була звернена особлива увага), а про характерне для кожного високохудожнього твору випромінення тонкої естетичної енергії як синергетичної за своєю природою єдності звукового ритмомелодійного ладу зі смисловими випроміненнями літературного слова.

         Питання національної сутності літератури як чинника художності було провідним для Маланюка, для якого, як знаємо, національний підхід був основною методологічною доктриною. Для вивчення цього питання, котре через свою фундаментальність потребує монографічного підходу, необхідно в цьому аспекті розглянути всі літературні портрети, в тому числі і бліц-портрети, простежити принципи вибудовування Маланюком історико-літературних оглядів, котрих у нього є немало.

         Отже, утворення більш-менш повної картини теоретико-літературної конструкції, що вибудувана в есеїстиці Маланюка, є справою майбутнього. Здійснення цієї роботи внесе в існуючий теоретико-літературний дискурс чимало нового і цінного.