«Про що шуміли дощі», роман (2 частина)

Валентин Бердт

— І ні те, і ні друге. Я говорю  правду, а решта — вішають тобі локшину на вуха. Це набагато приємніше, ніж говорити правду. Хоча, в правді також є необхідність, як і в сексі. От тільки не у всіх.

— Гаразд, втомив, — різко потягнулась. — Тобі час збиратись. Гена повертається з Києва нічним експресом.

 

 

 

 

                                                  * * *

 

   Грошей на таксі не вистачило. Плівся додому через усе місто, плутаючи подвір’ями, щоб скоротити відстань. Єдиний спосіб відволіктися від невеселих, гнітючих думок —  читати вивіски на фасадах будинків. Як на мене — це найпопулярніший спосіб пізнання сучасної структури суспільства. От, наприклад, мене розсмішив шедевр: «Харківське обласне товариство захисту прав споживачів». Які цікаві думки виникають, якщо замислитися над змістом такої назви. Виявляється, що всі ми створюємо підвид людини — троглодит споживаючий, і намагаємось захиститись від невдалого споживання. Ранг споживача, ненажери, доведений до рівня архідержавної значимості. Створюються цілі управління, товариства, роздувається штатний розклад експертів по памперсах, пиріжках, капусті, горілці… Аби тільки, не дай Боже, гомолюдинус, постійно перебуваючи в пошуках, одержимий думкою, щоб іще таке з’їсти, не зжер раптом чогось такого шкідливого. В такому випадку час створити аналогічну контору, щось на зразок «Товариство захисту прав думаючих».

   Але ніякі товариства разом з єврокомісарами абсолютно не здатні виконати бодай  нуль цілих, нуль десятих функції захисту — все це тільки вивіски, за якими діється все з точністю навпаки. Гроші — ось самий надійний індивідуальний захист людини в царині маразматичних вивісок. От тільки де їх взяти? В цьому випадку не допоможе й не захистить жодне товариство. Раніше це питання мене якось не так хвилювало. Це, мабуть, тому, що чимчикую пішки через все місто, і не як любитель пішої ходи, а як непотріб, виставлений за двері в прохолоду жовтневої ночі. Сам винен. Отже — тюпай собі мовчки.

 

 

 

 

                                             * * *

 

 

   Відірвавшись від ліжка, одразу ж човгаю до вікна: ртутний стовпчик градусника, маківка берези з тендітними гілочками показують напрямок вітру — всі ці дрібниці розумніші за людину. Тому з них розпочинається кожен мій ранок. Потому виходжу на балкон — дегустую повітря. Роблю  це з найбільшою насолодою, оскільки що може бути кращим за «парфуми» Землі? Вона — справжня модниця — змінює їх ледь не кожні дві-три години. Вдихаю глибоко, скільки дозволяє об’єм легень, щоб схопити усі відтінки ароматів. За другим разом намагаюсь відрізнити більшість відтінків від меншості. Одним словом — це справжній ритуал, таїнство, по закінченні якого можна з неймовірною точністю сказати, чого слід очікувати сьогодні від погоди. З цього починається мій кожний ранок: і не тому, що мені так хочеться, а тому, що інакше не можу.

   В моєму невеличкому Всесвіті кожен предмет настільки тісно пов’язаний з прогнозом погоди, що жодні  закони фундаментальної метеорології ніколи не зможуть розхитати цей зв’язок. Прогноз погоди — це як історія хворого: графіки температури, тиск, аналізи, прогресуючі симптоми, домінуючі віруси. Космос хворіє тими ж самісінькими болячками, що й людина на Землі. Світ хворий, але на відміну від людини, намагається одужати.

   Немає більш нічого досконалішого  в цьому світі, ніж те, що визначає прогноз погоди на завтра. Справа у тім, що погода (природа) не соромиться бути такою, якою вона є:  без прикрас, брехні, хоча остання риса таки трапляється завдяки синоптикам-двієчникам, але то вже деталі.

   Весь час намагаюсь стати схожим  на маківку берізки, тобто бути самим собою, бо так легше живеться, принаймні мені. Ось зараз любуюся верховіттям берези — до чого ж все прекрасно й просто! Достатньо поглянути, як вітер шарпає її верховіття,  і без похибки визначаю, що напрямок вітру північно-східний, 3—4 метри за секунду. Можливий перепад температури не раніше, ніж через добу. Північно-східний вітер ми ще називаємо «московським». В 99 випадках із 100 він несе з собою опади й пониження температури. Та за таких обставин  не слід ігнорувати дані атмосферного тиску і види хмарності.

   Такі справи.

Страницы