«Пустельник», повість

Чому ти зациклився на чеснотах? Гарне запитання. А про що інше пасталакають всі до одної релігії, чим судять злочинців і злодіїв? І що пам'ятають про суддів, крім як те, кого і за що вони судили? Не ворушися і урешті-решт втям: Історія, Цивілізація, Культура – то живе Зло. Добро, ще раз наголошу – не дієздатне і обмежується тільки собою. Проголошеним і непроголошеним. Воно потребує простору. Пустельного не тому, що любить зримість, а тому, що не терпить коктейлів. Саме так – не терпить. Визнай – твоє безгрішшя не виняткове. Але ти  невідь з яких причин (одна з них – Любов) на ньому зациклився, був і залишаєшся самовимогливим, сиріч залишаєшся сам. Без нікого й нічого.  Ти не йог, не праведник, ти – пустельник. І ним з цього світу підеш. Ніхто за тобою не заплаче, хіба зітхне: «Був таким делікатним. Наче його й не було». І це, чоловіче, все. Ніхто за це не подякує, але скористатися скористається. Як Настя – сином, Ліда – квартирою, Наталя –  платтячком.                                                                                  

І що в цьому поганого?                                                                                             

Правда твоя – нічого.

Тому будь мужнім – живи…            

                                                        Травень 2016, 3-4 листопада 2017.