«PR для кріпаків», повість

Пан криво посміхався та длубався у бакенбардах, а біля пічки сидів проклятий німець. Сидів! У присутності благородія! Не в кріслі, а на оббитій шовком лавиці, зробленої для улюбленої панської болонки, — але таки сидів! Сласна мармиза розчервонілася від панського рому. Поряд на підлозі — тарілка з відходами: обжерся, зараза, з незвички, якщо соус залишає.

— Сєня-я-я-я! — утішився Уріх. — Голубчику мій!

— Ваше благородіє, дозвольте худобині в рило заїхати. Якщо всяке хамло погане стане бурмистра Сєнєю кликати, звідки порядок візьметься?

— Не дозволяю, Арсенію. Я втішений, що відсьогодні ти з Леонідом Віталійовичем спільну справу робити будеш, користь Вітчизні завдаси. Запам’ятав? З Леонідом Віталійовичем. Сам на сам величай жевжика як заманеться, але при селянах — на ім’я й по батькові. Для початку тримай листа, віднесеш дяку, він розбере. Всі слова з цього листа щоби до різдвяних кожен мужик в Ігріщах знав як отченаш. Хто хоч одненьке забуде чи перебреше — вилуплю.

— Як-кі с-слова? — пролепетав ошелешений бурмистер.

— Ну, до прикладу. Демократія. Преференції. Цільові програми. Поетапний розвиток. Електорат. Соціальна політика. Інновації. Вертикаль влади. Плюю… А це що за бздура? Плю-ра-лізм… Ні, це викреслюю: немилозвучно, криво якось.

— Що ж вони означають?

— А тобі не все одно? Твоє діло не розуміти, а схвалити. І теє… Доведеться грамоту вивчити, бодай по складах.

— За що, ваше благородіє?! — Сєнька звалився на коліна. — Чим прогнівив?

— Це, Арсенію Миколайовичу, — сказав пан, заглядаючи в листа, — відповідь на нові виклики сучасності. А Леоніда Віталійовича відведи-но спати, розібрало його, як свиню.

— Куди його? — спитав бурмистер, гидливо піднімаючи собі на плечі Уріха, який бурмотів нісенітниці. — У флігель?

— Спочатку в кімнату для челяді. Як заслужить, то й у флігель переселю.

Переїзд з кімнати для челяді не забарився. Новий PR-менеджер і провідний (після пана) політолог села так ретельно взявся до праці, що якби в Ігріщах був Версальський палац, Льоню переселили б і туди. Цілком заслужено. Під подвійним чуйним керівництвом — вахлаковського дяка і особисто Уріха, Сєнька-бурмистер підучився грамоті вже до Різдва.

До зими було налагоджено випуск газети «Панський народний вісник». Головний редактор нового видання Л. Уріх зобов’язав грамотного бурмистра щотижня збирати мирський сход і зачитувати свіжий номер від букви до букви. Звісно, типографію навіть для самого Леоніда Віталійовича у глухому селі не побудували, проте ентузіаст провінційної журналістики не здався перед обличчям труднощів. Спочатку він писав «ПН-Вісника» самостійно, гусячим пером, але згодом, глибше вивчивши приховані ресурси кріпосного права, модернізував процес.

Спершу він схибив, намагаючись змусити дяка переписувати власні геніальні тексти. У відповідь на цю провокацію вахлаковський батюшка поскаржився пану і Льоня уник батогів лише через заступництво подобрілого Сєньки, з яким вони тепер раз по раз сиділи в корчмі.

Одначе гарувати над номером самому категорично не хотілося. Тупі селяни оцінювали газету по рівності літер і номер на чотири шпальти потребував ангельського терпіння і пекельної праці. Через те Льоня проінспектував кожен двір, придивився до дівуль, які спритніші, й посадив їх копіювати літери. Обдаровані дівулі були страшенно задоволені, що їх знімають з важких польових робіт. Висолопивши від старання рожеві язички, вони перемальовували редакторські каракулі та ледь не молилися на Леоніда Віталійовича, який їх майже не бив. Щоправда, він занадився раз по раз використовувати редакцію в особистих цілях, але розумні дівулі вирішили, що їм не зашкодить — все ж таки легше, аніж з вилами гарувати, — і старалися самовіддано. Вони навчилися малювати вуглем щось подібне до фотознімків, опанували шрифти «Times New Roman» і «Courrier New», а заголовки насобачилися форматувати краще, ніж у минулому ложки розмальовували.

Заголовки кричали та вели за собою. «Тілесні покарання — фундамент виховання», «Пан — наш стерновий!», «Кріпосне право і російський менталітет», «Дитинство нашого пана» і ще багато-багато піднесеного маразму — усе це бурхливим потоком лилося із Льоні на нерозчесані селянські голови.